Пречисті голоси
у довгих коридорах
молитви із чисел
проказують

то мадонни годин одягаються в біле
то мадонни годин поспішають
до свого годинникового почаєва
щоб засвітити удосвіта
замість свічок під іконами сніг 
Од вікна й до ставу, над сади і сліди,
Проспівало лютаве, із очима води.
Буде сана мосанна у майбутній землі
І слова словосяйні, що надійдуть самі.

Вже і сніг засвітив мадонни годин
І слід залишили один.

Побіжу по ньому з рушницею,
Обернеться рушниця на палицю,
Сліди заведуть у високе жито,
Буде жито поволі меншати,
А серед жита новорічна ялинка,
І я біля неї маленький.
Татку, а троє дерев – це вже ліс? (3)

Не відаю де, не відаю звідки.
Годинник солом’яний,
Вітер стрілки полонив.
Затихло під снігом ім’я стерні –
Хочу тебе забути.
Затихло ім’я ріллі –
Хочу тебе любити.
Вітер зім’яту траву випрямляє,
Трава випрямляється
І все пробачає нам.

Дзвонять дзвони
В мурашиних порожніх церковцях,
До найчистішої сповіді. (3 рядки – 4)

А ти на високій горі,
Звідки сонце видно опівночі. (2 рядки – 2)
Оглядаєш саме у тоненькій крижинці.
А ти на високій горі... (2)
Насниться тобі чиста вода,
Повертайся, лети в літаку,
Щоб повторити шлях зозулі
Від первоспіву аж до оніміння.
Гляди згори в порожні гнізда,
Повернися раніше світла,
Раніше вирію і раніше свого голосу.
Увійди до хати мовчки. (3)