Зворохобилися айстри
Приосіннім сонцелетом,
Проминальною порою,
Падолистом деручким.
Бозна звідки ждати ранку,
Може, зазимок раптовний,
Може, дощ, а може, вітер –
Стій – немов на чолопку.

Кружеляє понад ними
Вечір, крила розкриливши,
Впав на горлицю із неба
Стонасторчений коршак.
Скоро ходором заходить,
Щирим злотом кута, брама
Лісом, пралісом, узліссям –
І настане Благовість.

Але квітам досить миті,
Досить долі, досить часу,
Досить їм життя і смерті –
Всього Бог їм дав сповна.
Тож під листя кругопадом
В урочистості вечірній
Мріють сині-сині айстри
Без радіння і журби.

Мріють сині-сині айстри
Без радіння і журби...
Мріють сині-сині айстри
Без радіння і журби...