Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки — чарівниці.
Котра дівчина чари добре знала,
Вона ж того Гриця та й причарувала.
Інша дівчина чорнобровая,
Та чарівниченька справедливая.

У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Як прийшов вівторок — зілля і зварила,
У середу рано Гриця отруїла.
У четвер надвечір Гриценько помер,
А прийшла п'ятниця — поховали Гриця.

А в суботу рано мати била:
 — Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
 — Ой мати, мати, жаль ваги не має:
Нехай же Грицько двоїх не кохає!