Пр: Пробудись, пробудись, пробудись! 

Пробудись о глибочінь златого неба!
Як росинка на стеблині зворушись!
Милі пахощі Улюбленому зготувати треба!
На світанку любо миром сповнитись! 

Не шукай життя пломінця в водах мертвих,
Бо любов, як однолітка не цвіте!
Обернулась вперше – без ума, бо очі в сльозах терпких;
Вдруге ж – серцем, розпізнав ім'я своє!

Чуєш, як бринить в повітрі вічне Слово,
Щоби даром миру віру укріпить!
Скільки раз упавши, щойно вставши починаю знову,
Щоб прощати й тихо прощення просить!

Коли любиш себе губиш задля щастя
Не свого, а того, хто в полон узяв
І тебе і все твоє, і радості, і зла напасті,
Те «ким є», «що маєш», також «щоби дав»!

Звечоріли раптом задуми колишні,
Посивіли мерщій житнії лани.
Перший День гостить примиренням на урочистім тижні!
Завитай в чертоги власної душі.