ЗА СВІТ ВСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ

Засвистали козаченьки
В похід з полуночі,
Виплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач, не журися
Ти за свого миленького
Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,
А сонця немає...
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає.

"Іди, іди, мій синочку,
Та не забаряйся,
За чотири неділеньки
Додому вертайся!"

"Ой рад би я, матусенько,
Скоріше вернуться,
Та щось кінь мій вороненький
В воротях спіткнувся.

Ой бог знає, коли вернусь,
В якую годину.
Прийми ж мою Марусеньку,
Як рідну дитину".

"Ой рада б я Марусеньку
За рідну прийняти,
Та чи ж буде вона, сину,
Мене шанувати?"

"Ой не плачте, не журітесь,
В тугу не вдавайтесь:
Заграв кінь мій вороненький -
Назад сподівайтесь!"