Мовчи! Я знаю. За всіма словами – 
Холодний смерк, спустошені сади... 
Це наша пристрасть стала поміж нами, 
Нас розлучаючи назавсігди!

Друже мій! Останні трачу сили, 
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий, 
Де голос твій... Мовчи!
Мовчи! Мовчи!

Шалій, шалій, від розпачу сп'янілий! 
Що розпач той? Річ марна і пуста! 
Як пізно ми серця свої спинили! 
Як роз'єднали рано ми вуста!

Друже мій! Останні трачу сили, 
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий, 
Де голос твій... Мовчи!
Мовчи! Мовчи!

Друже мій! Останні трачу сили, 
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий, 
Де голос твій... Мовчи!
Мовчи! Мовчи!

Де образ твій, утрачений і милий, 
Де голос твій... Мовчи!
Мовчи!