На тихій гірській долині
Багряний місяць перший промінь вже пустив.
Я знову думками лину
До придніпровських дорогих берегів

Де тихі верби гілля схилили 
І сині води розлились в далині, 
Там ясні очі, так чисті, милі 
Усмішку ніжну подарують мені. (2)

В той вечір такий чудовий
Прощальну пісню нам співали солов’ї,
Затихла палка розмова
Журливо вії опустились твої.

І ось між нами високі гори 
В неосяжну далечінь простяглись,
Лиш тільки в небі вечірнім зорі 
Спокійно й тихо мерехтять як колись. (2)

Чи чуєш, моя кохана,
Які слова несе тобі моя любов?
Я вірю той час настане,
Коли з тобою ми зустрінемося знов.

Де тихі верби гілля схилили 
І сині води розлились в далині,
Там ясні очі, так чисті, милі
Усмішку ніжну подарують мені. (2)