музика Степана Сабадаша
слова Олександра Пономаренка

Сонце сіло за горами
Та й за Верховину,
А гуцул давно чекає
Кохану дівчину.

Пісне з полонини,
Полинь до дівчини!
Розкажи, як я кохаю,
Як її чекаю.

Пісне з полонини,
Полинь до дівчини!
Розкажи, як я кохаю,
Як її чекаю.

Так запали в душу коси,
Стрічками обвиті,
Як волошки, сині очі -
Єдині на світі.

Пісне з полонини,
Полинь до дівчини!
Розкажи, як я кохаю,
Як її чекаю.

Пісне з полонини,
Полинь до дівчини!
Розкажи, як я чекаю
Як її кохаю.

Не розкажуть про кохання
Їй вуста несмілі,
В пісні серце розкриваю
Я дівчині милій.

Пісне з полонини,
Полинь до дівчини!
Розкажи, як я кохаю,
Як її чекаю.

А коли засяють зорі
Понад рідним плаєм,
Ніжну пісню про кохання
Разом заспіваєм.

Пісне з полонини,
Полинь до дівчини!
Розкажи, як я кохаю,
Як її чекаю.

Пісне з полонини,
Полинь до дівчини!
Розкажи, як я кохаю,
Як її чекаю.