Палала

Вітер на тополі всі гілки зламав,
Він, як я, у долі щастя свого питав:
У ставку – лілеї, у очах – любов,
А десь там над нею зорі падають знов.
Я й не знала та й

Приспів:
Палала, палала, палала у моєму небі зірка!
Падала, падала, падала та й казали люди "гірко!".
Думала, думала, думала збережу своє кохання,
Я кажу: "Ти люби мене вперше, як востаннє!"

Ой, вітер, мій вітер, не ламай гілок,
Бо вони ж як діти, скільки ж у них думок!
У ставку лілеї день і ніч цвітуть,
Буду я твоєю, тільки ж ти не забудь!
Я й не знала та й

Приспів:
Палала, палала, палала у моєму небі зірка!
Падала, падала, падала та й казали люди "гірко!".
Думала, думала, думала збережу своє кохання,
Я кажу: "Ти люби мене вперше, як востаннє!"

Я кажу: "Ти люби мене вперше, як востаннє!"