"Я бачив багато людей, я бачив багато облич 
Я бачив багато очей, і світлих, і темних як ніч 
Я бачив багато так душ,і не перелічити їх 
Та відрізнити добрую від злої я так і не міг. 

Я бачив добро в злих очах, падіння з висот 
Я бачив, як дехто вставав,інших забирав вічний сон 
Я бачив, як усі співали в унісон 
Дай краба,бро,а потім никали погляд під капюшон 

Я бачив радість у очах, я бачив сльози 
Я бачив те, як докори сумління роз'їдали мозок
Я бачив, як моя муза валізи пакувала 
Часто згадував ті часи, коли її бракувало 

Я бачив як зі мною зосталися лиш одиниці 
Бачив як ставили свічки за мене в каплиці 
Білолиці люди,тепер лише темна пляма повсюди 
Та бачу людей, яким можу сказати що люблю їх 

Бачив, як олівці ламались мрії 
Я бачив, як аркуш паперу подавав надії 
Я бачив, як люди просто пливли по течії
Я бачив потиски долонь,проте чиїх?

Чи дар чи гріх, та я бачив весну надворі 
Бачив здорових на вид людей,що душею хворі 
Бачив, як люди поливали брудом,наче сель 
Та мій пензель усім відповідав за усе.

Це Божий дар, або поцілунок вдачі?
Та якщо життя у мене щось візьме -вимагатиму здачі,
Ви маючи усе головного не бачите,
Ви маючи усе через дрібниці плачете.

Ви маючи усе використовуєте мізер,руки
Вміло виводили на папері візерунки,
Лиш душею й серцем як бачиш творити можна"
Усе це мені розповідав сліпий художник.