Мамо, пробач мене за те, що я виріс так рано.
Не розумів, що на серці робив тобі рани,
Коли не слухався і пізно повертався додому…
Пробач, я цінував не те, не помічав твою втому.
Я знаю, багато сліз пролила ти через мене,
Багато слів своїх колись я промовив даремно.
Ти завжди розуміла, а цього не бачив,
Та зараз бачу і благаю я вас, мамо, пробачте!
Батько, ти був завжди моїм найкращим другом,
Ти був тим, хто пережив зі мною всі недуги.
І тільки ти давав мені найцінніші поради,
Пробач, що пізно зрозумів все, що колись мені радив.
В ті дні, коли було важко, ти підставляв свої плечі
Сказати дякую тобі - більше ніж доречно. 
За всі ці роки ти навчив - ніколи не здаватись,
Батько, я зроблю все, щоб ви могли мною пишатись!
Сестра, я обіцяю, що не стану спиною
І знай, що завжди готовий піти за тебе стіною.
Коли що треба ти скажи - я завжди допоможу
Усім чим маю, до тих пір, поки ходити я зможу.
Пробач за все, що не так і не держи більше зла,
В житті бажаю одного тобі я тільки добра.
Допомагала мені і завжди вірою гріла…
Я скажу дякую тобі і стану на коліна!