Край білого собору залізна огорожа,
А там жебрак старенький стоїть і в дощ, і сніг,
Він каже перехожим: "Допоможи Вам, Боже,
Подайте, люди добрі, копієчку на хліб".
Пробігли три школярки, а потім повернулись,
І ось бере монети - простягнута рука,
А дівчинка молодша не мала ані гроша,
І просто, наче донька, обняла жебрака.

Приспів:
Все золото світу, все золото світу |
Не варте любові, добра і краси.    |
Все золото світу, все золото світу |
Не варте троянди, не варте сльози. | (2)

І сонечко заграло на куполах собору,
Старий зібрав монети, що день подарував.
Не замерзають сльози на лютому морозі -
Жебрак купив троянду і дівчинці віддав.

Приспів.

Все золото світу, все золото світу
Не варте любові, добра і краси.
Все золото світу, все золото світу
Не варте троянди, не варте сльози!