У відчинені двері
ти ввійдеш тільки раз
саме так як у річку
не застрибнеш ти двічі
кожен може змінити
свій погляд і час
але важко буває
підводити вічі
силуети дощу 
на розхристаних вікнах
не підвищує настрій
в колонках муза
збитий подих в чужих
заплямованих числах
і сусідська хода
не така вже м'яка

Під спекотними хмарами
парять дощі
у комп'ютері знов
полетів вентилятор
і співаю пісні
переважно сумні
мабуть змінює дим
свій природній форматор
в телефоні гудки 
не чекають на нас
поруч безліч людей
але всі неприємні
за будинком моїм
величезний камаз
але кавуни в ньому
зазвичай химерні

забираю гітару
іду на балкон
там заплющу я очі
і вдарю по струнах
вітер пісню співає
мені в унісон
щоб не страшно її
було нести по людях
покривало життя
знов зсувається біль
сів під ним знаю точно
я місця не буде
я під нього залізти
так чомусь і не зміг
але вірити хочу
що ніхто не забуде
мене не забуде