Служив козак у війську,
Мав років двадцять три.
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Любив козак дівчину
І з сиром пироги.

"Дівча моє хороше,
Чи знаєш мої сни —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги.

Ой чула, чула, чула,
Ой чула, чула ти —
Що я тебе кохаю
І з сиром пироги".

Дівчина, як почула
Козацькі мрії-сни,
Відразу запросила
На свіжі пироги.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Відразу запросила
На свіжі пироги.

І як було діждатись
Щасливої пори,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.

І десь тут із-за лісу
Взялися вороги,
Козак із переляку
Сховався в бур'яни.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Козак із переляку
Сховався в бур'яни.

А то були мисливці,
Ніяки вороги —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Взяли собі дівчину
І з сиром пироги.

Козак гірко заплакав:
"Ви тяжкі вороги,
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!

Ой чули, чули, чули,
Ой чули, чули ви —
Візьміть собі дівчину,
Віддайте пироги!"