Ой ти, дівчино, з горіха зерня, 
 Чом твоє серденько колюче терня? 
 Чом твої вустонька тиха молитва, 
 А твоє слово - остре, як бритва? 
 Чом твої очі сяють тим чаром, 
 Що то запалює серце пожаром? 

 Ой, тії очі, темніші ночі, 
 Хто в них задивиться, сонця не хоче! 
 І чом твій усміх - для мене скрута, 
 Серце бентежить, як буря люта? 
 Ой ти, дівчино, ясная зоре... 
 Ти мої радощі, ти ж моє горе! 
 ***
 Тебе видаючи, любити мушу, 
 Тебе кохаючи, - загублю душу. 
 Ой ти, дівчино, ясная зоре! 
 Ти мої радощі, ти ж моє горе!