Впало за хмарами в ранішнє марево
 Сяяло, сяяло – щезло
 Сипалось начебто світом не баченим,
 З неба пробачення несло.

 Сонячним маревом, місяць чарами
 В бік проганяло даремно.
 Місяць образився – срібними стразами
 Падали сльози на землю.

 (х2)
 Така як я, така як є – вітверда і відкрита
 Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта

 Поміж орбітами снів оксамитових,
 Душі невидимі – вільні.
 Прямо із світла мовчить Аеліта,
 П’є своє приторне зілля.

 Зорі гукаються, в ніч розпускаються
 І помирають під ранок.
 В правому боці – небесні емоції,
 Зліва – холодний світанок.

 (х2)
 Така як я, така як є – вітверда і відкрита
 Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта

 Аеліта
 Аеліта

 (х2)
 Така як я, така як є – вітверда і відкрита
 Ти не моя, ти нічия – далека Аеліта

 Аеліта...