О дощу, о небо, прости мене,
Не хочу тобі заміни.
В серці моїм льодяному колись
Була страсть… пристрасть була.

Кажу тобі, Дівчино, я кохаю неспішно,
І в серці моїм для тебе достатньо місця.
Багато було в минулому,
Я змінився,
І більше не той, що раніше.

Тому що кохаю повільно…
Ти любиш повiльно...

І ось я стою на тлі неба й дощеві кажу:
Як першокласниця в вірші,
Красиво слова написала.
Вони звучать просто і, може, банально.
Молитви
Звичайні ти вислухав.

Ти кажеш, Дівчино, що кохати неспішно –
Як ловити вітер там,
Де літають повітряні змії.
Я не був ідеальним для тебе з самого початку.
І цю пісню дарую тобі, дарую тобі…

Тому що кохаю повільно…

Поряд, але окремо течуть
Дві часу ріки.
Дві протилежні долі сходяться рідко.
Тепер я – статуя при твоїм серці.
Тихо, тихенько торкнися
Каменю.

Бо я
Кохаю повільно…
Ми… кохаємо повільно.