Пробач, моя нене, за жалобну чорну хустину, 
За гіркі сльозинки, пролиті по обличчю Твоєму,
За вічну сумну новину, принесену у нашу хатину,
І за мученицьку ранню смерть, сину своєму!

Не плач, ненько, я відтепер янгол небесний!
І молюсь з небес за щасливу доленьку Твою,
Та жаль на душі, що навік став безтілесним,
Й вже більш ніколи не обійму матір свою!

І вже не побачу Твоє миле й усміхнене личко,
Не відчую невтомну ласку материнських рук.
Прощайте мої рідненькі, брате й сестричко!
Але прошу: не картайте себе, живіть без мук!

Смертельна вогняна рана так нестерпно боліла,
Й так важко було здихнути і лилась кривава кров,
Я вже не відчував біль й душа в небеса злетіла,
Почувши удари дзвонів й тисячі щирих молитов.

Ненько, я не одинокий, - зі мною небесна сотня,
Усі ми - мученики-воїни Спаса нашого Христа, 
Хай в морози Майдан зігрівають промені сонця,
І про нашу жертву не забудуть українські уста…

22.02.2014 р.
Львів