ДЕНЬ ВЗЯТТЯ КИЄВА

Міста, які ми оминали по об'їзній,
могли легко наснитися нам у сні.
В тумані вони уявлялись мені
кораблями напівзатонулими, наче Коста Конкордія.

І ми, колись ми дійдемо до того ж стану,
коли поруч з нами нікого не стане.
Сніг на узбіччях дороги тане,
як шоколад, який перетримаєш в роті.

Усе, що лежало завжди акуратно в кімнаті,
розкидано так, що її не впізнати.
Щоб кожного з нас знайти, треба натяк,
і щоб кожен із нас шепотів: "Ось і я".