Зачем мы повстречались
С тобою на вокзале?
Зачем ко мне тогда ты
Подошёл?
Мои глаза так ясно
"Усе тобі сказали, Міша".
И нам с тобой, Мишаня,
Стало хорошо.

Я бачив тільки очі,
Вуста твої дівочі.
І груди, що здіймались,
Як міхи.

Шо є, то є.
Я шось сказать хотела,
Молчала и робела, Миша.
Но ты простил усе мои грехи.

Ми збагнули тільки потім,
Що любовь - шалений потяг.
Він байдужий до прокльонів,
До благань, страждань і сліз.
Ми забули номер рейса,
І закончились вже рельсы.
І летять, як ті вагони,
Наші долі під откіс.

В купе твоїм службовім
Є місце для любові.
Я там злітав душею,
Як літак.
І наче ненавмисно,
За тебе всі колеса, Вєра,
Відповідали: "Так, так, так, так, так!"

Мишко, "орел мій юний",
Не рви мне сердца струны.
Я всё равно скажу тебе одно:
"Любов - вона як море, Міша.
Такої, як у нас, лав сторі,
Нет у индийскому кино".

Ми збагнули тільки потім,
Що любовь - шалений потяг.
Він байдужий до прокльонів,
До благань, страждань і сліз.
Ми забули номер рейса,
І закончились вже рельсы.
І летять, як ті вагони,
Наші долі під откіс.

Ми збагнули тільки потім,
Що любовь - шалений потяг.
Він байдужий до прокльонів,
До благань, страждань і сліз.
Ми забули номер рейса,
І закончились вже рельсы.
І летять, як ті вагони,
Наші долі під откіс.

Ми забули номер рейса,
І закончились вже рельсы.
І летять, як ті вагони,
Наші долі під откіс.