Чорна безодня скорботних ночей
Душить мов камінь серце митця
Голос її - наче сотні мечей
Ріже єство ще живого мерця

Він як подоба погрузшого в сні
Чує як серця й агонії біль
Голосом зводиться в грони рясні
Голосом чавиться жах звідусіль

Приспів:

Ходімо, ходімо зі мною
Життя твоє марно збігає мов час
Покінчемо з долею злою
Ця смерть стане жертвою для обох нас

І кожну ніч, коли зірки
Виходять з місяцем сріблястим
Він йде на гору край ріки
На цвинтар шляхом попелястим

Розкритий склеп - і ось воно
Кохання в плоті цій бездушній
Він знав, та вже забув давно
Ту смерть... той погляд непорушний...

Приспів

Відблиск мертвінний блідого лиця
Збудженість думки в стражденних очах
Смерть йде за смертю; все дійде кінця
Та не пройде стертих споминів страх

Голос провідником стане в ту мить
Коли в танку закружляється смерть
Голос Його млосно зашепотить
Новому серцю, що ним уже сповнене вщерть.