Слова by Діанка Гринів.

В окопах, де сиро, де долі немає
Солдат на колінах молитву читає.
Із серцем відкритим він лине до Бога, 
Всевишнього просить про допомогу.

- О, Боже Великий, до тебе я лину,
Врятуй, збережи нашу рідну країну!
Пошли ти їй ласки, дай долі нової,
Не було щоб більше і горя, і крові.

Щоб хлопці за юності не посивіли,
Могили щоб землю вкраїнську не крили.
Пошли ж бо терпіння і сили боротись,
Бо скоро вже ворог всі душі спустошить!

Стою на колінах я перед тобою...
Не дай же нам, Боже, напитись війною.
У Ангелів наших обпалені крила,
Обіймами кутать нас їм вже не сила.

Ми ходим по лезі, ми сльози ковтаєм,
Від градів ворожих в окопи тікаєм!
А кажуть "незламні", а кажуть " герої",
Нам сил додає лиш молитва і воля.

Ніхто ж бо не знає як страшно буває...
Тут смерть у повітрі над нами витає!
Коли ти не спиш, а лиш очі закриєш,
Коли вісімнадцять, а ти вже сивієш!

Коли ти страшенно хочеш до мами,
ЇЇ колискову доносить вітрами.
Коли ти за мить все життя своє бачиш,
Коли ти над тілом товариша плачеш... 

А кажуть "незламні"... Давно ми зламались!
Ми, Боже, в молитві від страху ховались!
МИ спали в окопах, де сонці немає...
Війна на шматочки нам долі ламає! 

Стою на колінах, а думкою в небі...
Врятуй, збережи, благаю у тебе!