Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель.
 Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.

В країні древньої Колхіди, де п'ється радісне вино.
 Ляж вважала, що це — міфи. А я ж вважала, це — давної

В країні гордій і гористій ця скеля сива, як Оофокл.
 її показують туристам, туристи дивляться- в бінокль.

Тут берегів амфітеатр», і море міниться од барв.
 О Прометею! Варто?!

— Варто! —
 так він сказав мені з-за хмар.

Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель.
 Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.

ЛІНА КОСТЕНКО