Наливаймо, браття, кришталеві чаші,
 Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали,
 Голівоньки наші!

 Щоби Україна повік не плакала,
 Щоби наша слава, козацькая слава,
 Повік не пропала.

 А козацька слава кровію полита,
 Січена шаблями, рубана мечами,*
 Ще й сльозами вмита.

 Наливаймо, браття, поки ще є сили,
 Поки до схід сонця, поки до походу
 Сурми не сурмили.