Дивися, стелиться дим, і тане в моїх руках, ти уяви хоч на мить, що ти туман в небесах, розлийся вітром німим, пустих і шумних містах, посипся срібним піском в моїх холодних руках, в моїх байдужих думках, в моїх безсонних, пустих ночах.

Тануть, тануть, в серці моїм твої, гострі рани, ти залишив мене так рано, ти був для мене як світанок, але розтанув. Чуєш, чуєш, час мене зовсім не лікує, серце болить і так сумує, тільки цього ти не відчуєш, бо ти не цінуєш.

Не притупився мій біль, і не зникає цей шок. Я знаю ти вже чужий, чужий для моїх думок. А я ще досі живу, в полоні твого тепла, і клею серце своє, як із розбитого скла. Я все тобі віддала, тепер замерзла зовсім одна.

Тануть, тануть, в серці моїм твої, гострі рани, ти залишив мене так рано, ти був для мене як світанок, але розтанув. Чуєш, чуєш, час мене зовсім не лікує, серце болить і так сумує, тільки цього ти не відчуєш, бо ти не цінуєш.

Тануть, тануть, в серці моїм твої, гострі рани, ти залишив мене так рано, ти був для мене як світанок, але розтанув. Чуєш, чуєш, час мене зовсім не лікує, серце болить і так сумує, тільки цього ти не відчуєш, бо ти не цінуєш.