На вуличці Вірменській в самому центрі Львова
Світила ся жарівка страшенно гонорова,
Вона собі світила із вечора до ранку,
Щоби ся не бояли львів’яни і львів’янки.

А потім їй набридло усе на тому ж місці,
Хотіла би світити сама на ціле місто,
Та що там ціле місто – для неї то дрібниця,
Світити, так від Бродів до польської границі!

Отак поміркувала і взялася до діла,
Раз блимнула добряче та й тут таки згоріла...
Повчальна випливає мораль з цієї пісні –
Як хочеш довго жити, світи на свому місці!