Як я сяду на коня чорного
Та по білому снігу - вдаль,
То зупинить мене тільки сонного
У колибі припутній жаль.
Де мої молоді роки-соколи...
Відлетіли, втекли, згинули.
Ой, як хочеться, друзі, деколи
Повернути те, що ми кинули.
Та, на жаль, назад вороття нема
І у бороду впхався дим,
А над кручею ворон крило зніма:
Я б зірвався - і в небо з ним.
Попрошу благодаті у панотця,
А коню вороному подам вівса,
Відпочину, а завтра зранку у сонця
Я спитаю, де мені дітися.
...Як я сяду на коня чорного
Та по білому снігу - вдаль...
...Як я сяду на коня чорного
Та по білому снігу - вдаль...