Це вона, це вона, це зі мною і до дна.
Там, де лілії падає стіна.
Новий день, новий лайк, кожна мить її клондайк.
Так на мене діє лиш вона.

З нею кайф, з нею клас – так буває в перший раз.
З нею зовсім непомітний час.
Це вона, це вона, це зі мною і до дна.
І лунає з кожного вікна:

Приспів:
Я знаю: це зі мною, я знаю: це вона.
Веде мене з собою – я п’ю її до дна.
Я знаю: це зі мною – так дихає вона.
І тілом відчуваю: прийшла моя весна!

Хливнюк:
Є наснага, є час, наші всі ще за нас.
Будь така, як є, будь без прикрас.
Кожен день і кожен лайк – це твій особистий страйк.
Але нам прохання – не наказ!

Не лякайся, не плач – нам не позичати вдач.
Я в її очах читаю все!

Вакарчук:
Ей, мала, як сама? Все, чого, бажаєш – на!

Хливнюк:
І лунає з кожного вікна:

Приспів:
Я знаю: це зі мною, чи сили було чекати.
Я знаю: це вона, це ніч, намети, Карпати.
Веде мене з собою – це ніби вода у хату.
Я п’ю її до дна.

Я знаю: це зі мною – то є зранку як хватить.
Так дихає вона, байдуже все дотепер.
І тілом відчуваю: усе, на що вона здатна.
Прийшла моя весна!

Я знаю: це зі мною, чи сили було чекати.
Я знаю: це вона, це ніч, намети, Карпати.
Веде мене з собою – це ніби вода у хату.
Я п’ю її до дна.

Я знаю: це зі мною – то є зранку як хватить.
Так дихає вона, байдуже все дотепер.
І тілом відчуваю: усе, на що вона здатна.
Прийшла моя весна!