Куди ведуть мене вітри, зірки і сонце,
Вони малюють від руки одвічний компас.
Як не ховав дорожній пил сліди в минуле,
Колись знайомі два шляхи знов перетнулись.

      А літній дощ, за ніч сховає твої сліди
      В руці квиток, звіряю дату - вже час іти.

  Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось,
  Наші долі у руках заповітних мрій. 
  Неважливо хто звернув . . . колись.

Чому тяжіє компас мій туди де ти є?
Чому збираєм знов і знов уламки мрії?
Чому знаходжу погляд твій завжди і всюди?
Я пам"ятаю, не забув і не забуду.

      А перший сніг до ранку вкриє твої сліди
      І як завжди - ти знов далеко, зникаєш ти.

   Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось.
   Наші долі у руках заповітних мрій.
   Не важливо хто звернув.
   
   Наші замки на пісках - то минуле, то відбулось.
   Засинаем на руках заповітних мрій
   Неважливо хто звернув . . . колись.