Мама

Мама – є слова в яких найбільше змісту
Та коли це розумієш – стає надто пізно
Пізно, бо жовте листя перетвориться на попіл
І не має значення, що буде потім

Без зволікань вона прийде на допомогу
І краще мати змогу помогти не лише в старості
Не в старості і в смерті говорити про любов
Та діти в більшості суцільні егоїсти

Звична картина – хворе серце, гіпертонія
Здоров’я не повернеш, весь час на нервах
Робота, добробут, хвилювання за рідних
Коли ж тут відпочити від сірості й рутини?

Мама – твоє перше слово в колисці
І дотик теплих рук такий приємний з дитинства
Все віддасть для тебе – лише попроси
Не існує меж її душевної краси

Мама – є слова в яких найбільше змісту
Та коли це розумієш – стає надто пізно
Пізно, бо жовте листя перетвориться на попіл
І не має значення, що буде потім

Знаю пізно, звісно
Життя спливає не з роками
А хвилинами, успіти би сказати
Все те що не сказав;

Та боюсь не загоїти
Всіх душевних твоїх ран,
Все те горе, всі ті шрами,
Що нажила ти з роками;

Моє слово сльози не зітре
Смуток не розвіє,
Та в мене ще залишилась
Одна на світі мрія;

Повернутись туди
Де серце не тліє
Де душа радіє коли 
ми перший раз зустрілись;

Материнську любов
Не з чим не зрівняєш
І дуже гірко жити
Коли цього не маєш;

Дитбудинок, інтернат
Мені і як тато,як брат
Як бабця і як дід
Ось тобі і ввесь…мій батьківський рід!

Тòму слід радіти тому,
За те що маєш змогу
Окунутись з головою…в оту долю…
Де все покрите тільки…тільки материнською любов’ю!!!

Мама – є слова в яких найбільше змісту
Та коли це розумієш – стає надто пізно
Пізно, бо жовте листя перетвориться на попіл
І не має значення що буде потім