Ой кряче, кряче та чорненький ворон
 Та у лузі над водою;
 Ой плаче, плаче козак молоденький
 На конику вороному.

 Ой кряче, кряче та чорненький ворон
 Та на глибокій долині;
 Ой плаче, плаче молодий козаче
 По нещасливій годині.

 "Вороний коню, грай ти підо мною!
 Та розбий ти тугу мою!
 Розбий, розбий тугу по темному лугу
 Козакові молодому".

 Ой іде козак та доріженькою,
 Слізоньками умивається:
 "Десь моя ненька, десь моя старенька
 Та за мною убивається".

 Та в неділеньку, рано-пораненьку,
 Ще як сонце не сходило,
 Та з’їжджалася вся моя родина:
 Вона мене випроводила.

 "Випроводжаєш мене, моя родинонько,
 Да чи не жаль тобі буде,
 Як я поїду на ту Україну
 Та поміж чужії люди?

 Ой згадай мене, моя стара нене,
 Сідаючи та обідати,–
 Десь моя дитина на чужій стороні
 Да нікому та одвідати.

 Ой згадай мене, моя стара нене,
 Як сядеш у вечері їсти,–
 Десь моя дитина на чужій стороні,
 Да нема од його вісті".