тисячі облич, уявний захист, для чого? 
скло в очах, каміння в скронях, в душі нічого
образ задається під тиском кола
лише страх розкриває вагу усього

знову я в стінах своїх стискаю мозок
шукаю вихід 
але ніколи
лише страх в мені
я ворог сам собі
лише страх в мені

сам не свій втрачаю опору
сутність моя зникає під тиском набутих образів
скалічений дух нескінченими спробами 
продертися у світ своїм голосом

страх накрив мене з головою
страх змиє бруд тисячоліть
страх я затамую цю мить на завжди
страх І вдиху вітрів порив

знову повертаюсь у своє коло
де здавна не відчував нічого
тіло тремтить, серце не знає спокою
бо крізь страх від чув свободу я