І на землі чомусь не тісно вам,
Пусті думки і не ті слова,
І чомусь я падаю вниз, до вас,
Не запізнись, давай -
Робота, освіта, 
Купи усе на світі,
Я йтиму на світло.

Час витре ваші імена
І не залишить на титрах,
Колись і вам не стане повітря,
Повірте, в ваших машинах і метро,
Лізьте на трон, 
Ближче до краю з кожним метром.

Мене тримає серед бруду і баксів,
А ти не втикай, син, продай все і всіх.
Так хочеться злетіти, взяти головний приз,
Де мої крила, де, чому так тягне вниз?

Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Чому так тягне вниз?

Давай, біжи, давай, як всі, давай, пливи за течією,
Давай, спіши, вдома чекають тєлєк, чай і печиво.
Отак щовечора
Важлива не любов, а забезпечення,
Серця наповнені не кров’ю, але кетчупом.

Мої файли, мої вірші, давно вже видалили,
Я прикутий до буднів ланцюгами невидимими.
Але де ж мої крила, де вони?
Поруч танцюють і сміються демони…

Стерти всі записи, не треба, відпусти,
Я вже готовий заново, налисо
Спалено всі мости
Так хочеться злетіти, взяти головний приз,
Де мої крила, де, чому так тягне вниз?

Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Чому так тягне вниз?

Сів якось Ікар на автобус Ікарус.
Довго було їхати - зупинок дванадцять.
Зійшов на нашім колі, дав прикурить Миколі,
А мені сказав: "Чекай, малий, буде прикол."

Ще дощ тоді ішов, мене заслали по хліб,
Бо свіжі батони привозять під обід.
Прикол-не-укол, думаю, добре, почекаю.
Той чувак з’явився на даху і сів до краю.

"Не бзди," - каже, - "малий. І не телефонуй,
Всеодно ніхто і нікуди не встигне.
Краще подивись, як я красиво склею ласти.
Ми народжуємось, щоби згодом впасти."

Він стрибнув униз, звав я міліцію,
А він летів красиво, водночас із дощем.
Біля землі гукнув: "Я так і знав!"
Махнув руками і в небі довго ржав.

Стояли ми з Миколою, чухали потилицю,
Аж поки не згадав я, що треба в магазин.
Вже пів життя минуло, нівчому я не певен,
Хоч пам’ятаю хліб в той день не завезли.

Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Чому так тягне?

Вниз, вниз, вниз. Чому так тягне?
Вниз, вниз, вниз. Чому так тягне?
Вниз, вниз, вниз. Чому так тягне?
Вниз, вниз, вниз. Чому так тягне?

Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Де мої крила?
Де мої крила, чому так тягне вниз? Чому так тягне вниз?