Не лиш герої на землі зростають, 
Є у вітчизни і такі сини, 
Які ніяких святощів не знають, 
Святі їм тільки гроші і чини. 

Такий глаголить: Я слуга народу!, 
Але народу тим цей служить друг, 
Що нишком нищить мовний корінь роду, 
Народ свій обертаючи на слуг. 

Такі загнали в села рідне слово 
І там його вже тягнуть у гроби, 
Аби забрати пам'ять в нас і мову, 
А їх не мають нині лиш раби.

ПРИСПІВ І: 
Віддайте мову — не прохання, а наказ! 
Віддайте мову, нашу пам'ять і оплот, 
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час! 
Вмре мова — і ми щезнем як народ. 

Було нелегко мову в нас забрати, 
Котра корінням в Батьківській землі. 
Сам хан Батий не зміг її стоптати — 
Проте народу слуги все змогли... 

Вони зробили з мови непрестижну, 
Забрали з ВУЗ-ів, шкіл та установ; 
Нас спонукали кожним днем і тижнем 
До зради найспівучішої з мов. 

Нам пильність присипали побрехеньки, 
Що ми в тій зраді майже рай знайшли. 
Вставайте, козаченьки-хмельниченьки, 
Поки ми спали, мову ізвели!

ПРИСПІВ II: 
Віддайте мову — не прохання, а наказ! 
Віддайте мову, прорубайте в серці лід, 
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час, 
Лиш мовою живий козацький рід!

Хто ми для них? - Прості аборегени,
Але в тім слові величезний зміст.
Бо в землю повростали наші гени,
Це навіть крізь асвальт великих міст.

Хазяїн хто, чиновник чи конклавий?,
Чи ти, абореген землі ції?
Це скаже бій, хоч власне не кривавий,
Але і не найлегший із боїв.

Ми в тім бою своє ще скажем слово,
Про Чигирин, про Чернівці і Крим.
Та головне відвоювати мову,
У котрій глас народу крізь віки. 

Віддайте мову — не прохання, а наказ! 
Віддайте мову, прорубайте в серці лід, 
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час, 
Лиш мовою живий козацький рід!

Брати, на нас ви не дивіться скоса,
За своє кровне бій іде у нас.
Сьогодні в нас косою мову скосять,
А завтра вже коситимуть у вас.

Це буде кращий в світі братства прояв,
Коли у пісню зіл'ються слова.
І стане брат за брата рідну мову,
Хор тисячаголосий заспіва.

Віддайте мову — не прохання, а наказ! 
Віддайте мову, прорубайте в серці лід, 
Віддайте мову, і не колись, а в цей же час, 
Лиш мовою живий козацький рід!