Надкусили місяць зорі – бо не поділились. 
А нам тісно стало в парі – любить не навчились. 
Шито тонко – швидко рвалось – зовсім перетліло… 
Що поробиш? Ну не склалось. Так, як ми хотіли. 

Надкусили місяць зорі – не насолодились. 
Зникло з неба наше щастя, чи дощами змилось? 
Налилися соком квіти – та не розпускались… 
Народились чужі діти –а ми й не діждались!... 

Надкусили місяць зорі – та й навік забули. 
Люди щастям умивались – а ми й не відчули. 
Люди гнізда будували – а ми залишили.
Люди раєм любувались, а ми нагрішили… 

Надкусили місяць зорі – ні собі, нікому. 
Не зуміли бути разом – будем по одному. 
Так це важко і не просто – та усе минеться. 
І твоє ім΄я у порох з часом перетреться.