Заснули мальви бiля хати, Iх мiсяць вийшов колихати. I тiльки мати не засне, мати не засне, Жде вона мене. О, мамо рiдна, ти мене не жди, Менi в наш дiм нiколи не прийти. З мойого серця мальва проросла, I кров’ю зацвiла. Не плач же, мамо, ти ж бо не одна – Богато мальв насiяла вiйна. Вони шепочуть для тебе восени: «Засни, засни, засни, засни...» У матерiв є любi дiти, А у моєi – тiльки квiти. Самотнi мальви  пiд вiкном, мальви пiд вiкном Заснули вже давно. Як зiйде сонце – вийди на порiг, I люди вклоняться тобi до нiг. Пройдися полем – мальви буйних лук Торкнуться твоiх рук. Життя, як пiсня, що не вiдзвенить, Я в мальвi знов для тебе буду жить, Якщо ж я ласку не встигла принести - Прости, прости, прости, прости...