Тобі, моя остання ти любов,
Кладу в конверт пожовклу ледь світлину.
Наївний погляд, що хвилює знов,
І губ незацілованих ще згини.
      Ти зберігай в письмовому столі,
      Де ноти незавнршених мелодій.
      Дружині,що евнує спогади твої,
      Скажи, що зачіска її вже рік не в моді.
І давність фото, звісно, підтвердить
Очей загадка, як в Марини Владі.
Цієї дівчинки загублений вже слід.ю
А фото лиш із юності привіт
      Ти зберігай в письмовому столі,
      Де ноти незавнршених мелодій.
      Дружині,що евнує спогади твої,
      Скажи, що зачіска її вже рік не в моді.
                  ***
Тебе, моя последняя любовь
Ложу в конверт, чуть пожелтевший снимок
Наивный взгляд, приподнятая бровь,
И губ незацелованных изгибы.
Храни его на письменном столе,
Где ноты неоконченных мелодий
Скажи, всегда ревнующей жене
Ее прическа, вот уж год не в моде.

И давность фото явно подтвердит,
Загадка глаз, как у Марины Влади,
Что этой девочки давно потерян след,
А фото так, из юности - привет.
Храни его на письменном столе,
Где ноты неоконченных мелодий
Скажи, всегда ревнующей жене
Ее прическа, вот уж год не в моде.

Храни его на письменном столе,
Где ноты неоконченных мелодий
Скажи, всегда ревнующей жене
Ее прическа, вот уж год не в моде.