закипає у серці від жару бажання 
бо чути величі зов

гвалтує без відпочину
з золота вибиває любов
розлітаються іскри навколо,
ллється світло мов шовк, перекриваючи сузір’я
і враження, що день уже зійшов

але цього вже не достатньо 
не гріє душу цей вогонь
ще більше сил вкладає.

кричать від болю невдалі спроби 
так сильно прилягає - не вимиє сльоза
на них стоїть усе життя

спокійно гнуться проти волі форми, від сердця б'є рука
усе, усе заради неї, в її і'мя сплачує душа

очі звикли вже,
мить зникає знов і знов
піднявши в гору молот 
вже знаєш чим віддячує натхненна відданість

зачипає лише звук і лиш на нього покладаю надії,
надихає повертатися на круг

лише звук надихає

і до світанку, нежаліючи нікого, вибивати справжні почуття

скільки днів? і не злічити 
іскра із золота тримає все життя.

Таку красу не втримати словами, тому стискає у руках її
і виливає злитки

і цю стіну вже не пробити
і в голові лиш забуття
і ці слова, що ледве чути,
стікають як вода
 
знов здіймає в небо сталь (в небо сталь)
немає більш ваги.
спробуй зупини цей гнів

не бачить зовсім різниці,коли співають знов,
ковтаючи дрібниці
згорає від бажання випити цю кров
бажання випити цю кров
Випити цю кров