Я не твій брат, ти не сестра моя, 
       Am(H7?) 
Ніколи не розказуй мені - хто 
І в чому я винен на нашій землі, 
Люди, як короблі. 
Кожен пливе, поки хвиля несе 
І поки глибока вода. 
Глибока і темна до самого дна. 
До самого, самого дна. 
 
На глибині, зустрічаються всі, 
Так ніби в морі місця нема, 
І труться бортами, аж стогне земля 
Від зависті, підлості й зла. 
Хтось недоплив, бо йому помогли 
Набрати повні трюми води, 
Постати героями тої війни. 
Дуже стати хотіли вони.  
 
Приспів: 
                                
  А до берега тихо хвилі несуть  
            
  Поранені душі живих короблів. 
  А від берега знов у море ідуть 
  Ті, хто віру і правду знати хотів. 
 
Наш океан, знає більше ніж ми, 
Секрети всі у нього на дні, 
А ми ходим зверху - великі й малі 
Люди, як кораблі. 
Гордо пливем, і не вірить ніхто, 
Що ним зацікавилося зло. 
І серед вітрів 
Ми не чуєм щурів, 
Які прогризають нам дно 
 
Приспів. (2)