Що я можу сказати про стиглі яблука?..
Про волосся, яке прикрашають квіти?
Про вуста, що на смак нагадають ягоди?..
Що я можу сказати?! Це просто літо.

Що я можу сказати про труни цинкові?
Про опалі плоди, літаки розбиті?
Про тіла, що так скучили за цілунками?..
Що я можу сказати? Потрібно жити.

Нам навряд чи судилось усе побачити:
Як незримо працюють закони Божі.
Кому хто вже не встигне за біль пробачити.
Хто кого обійняти уже не зможе.

Кожен сам заповняє свій простір пазлами.
Кожен сам обирає свій шлях і вимір.
Так навіщо картати цей світ образами?..
Результату завжди передує вибір. 

Що я можу сказати про стиглі яблука?
Про дітей, які втратили дар радіти?
Про тіла, що розчавлені, наче ягоди?..
Нам потрібно по-іншому, але… Жити. 

© Тала Пруткова