Від задухи стало зле, мені небо крила рве.
Від сьогодні я нічий наче…
Мліє серце і болить. Я все знав заздалегідь
Та не знав, що з цим й себе втрачу…
Як стати тим, кого більше нема?
Це кохання - отрута моя!
Вірю в те, що і цей біль мина…

…як і моя провина. Час, мов річка, плине.
Серце не повинне битись в половину.
Відповідь єдину прошу на колінах,
Небо, вітре, зливо, чи кохання вбило нас чи я його?

З голови не йдуть думки про нездійснені дзвінки,
Про несказані слова й рядки…
Спогади пішли на тло, все розбито вщент, мов скло.
Брати сили для життя звідки?
Як стати тим, кого більше нема?
Це кохання - отрута моя!
Вірю в те, що і цей біль мина…

..як і моя провина. Час, мов річка, плине.
Серце не повинне битись в половину.
Відповідь єдину прошу на колінах,
Небо, вітре, зливо, чи кохання вбило нас чи я його?