Я тобою посланий на три
Та до останнього вірив – кретин
І хто прийде на крик не знаєм ми, та вже куди
Давай прислухайся тепер він стих

Хай буде не один із тих, кого любила ти
Все хтось вирішував, чорт з ним
Я вже не той ким був минулого року
тепер такі ми обоє, я буду чесним – самотній

І правда, кого хвилює по факту, про кого Марко читає
Давайте знову плюватися ззаду
і ті хто були близькими, тепер далекі і зимні
Мені бракує нервів і сили

Хіба по-твоєму таке життя? 
Та ні, брехня, це точно вибирав не я
Де по дорозі загубив я фарт і здав
Чому я досі твій фанат?

І поки я живу,
Ця тиша давить звук
Так добре лише тут
ти мій світ, ми вірим
Ми вільні
Без болю більше ми

Про що би не писав, все знову сходиться до тебе
Бути смиренним треба, та це не про мене
І життя моє все глибше в пекло летить
А зупинитись я не можу це напевно

І з порадами своїми ти не лізь, 
Нажаль, не на моєму місці, ти б здурів
І те що мав я не беріг, та ти тоді би замінила мені світ
А так літати я не зміг

І знову, як зазвичай не правий, 
«не вмієш не берись», - кричали мені в слід
Тоді не оцінила цих віршів, 
які так тяжко викладав на біт

І ти тепер чужа, така ж яка була близька
Ти відійди назад, дозволь я залишуся сам
Просто була тоді єдина не пуста
Я до тепер єдиний відданий фанат

Приспів

І справді, ми разом бути не могли
Це знала ти, казали всі, але я був глухий
Куди іти, давай же підкажи мені,
корабель цей тоне, а на дно іду я з ним один

Хоча б на мить, зупинити цей постійний біг
всі хто куди, тоді коли знайду я орієнтир
і де були ви коли про допомогу просив
Тепер ми з вами на ви, тепер ідете на три

Просто тоді була єдина хто в мене повірив
Тепер так гірко, це було тупо пекло літом
Більше ніяких емоцій, все досить буду холодний
Раптово осінь весною я залишився самотній

Хіба по-твоєму таке життя? 
Та ні, брехня, це точно вибирав не я
Та на твоєму місці лише тишина
Я вже не відданий тобі фанат.