Під шепіт диких трав,
Що вітер стелить долу,
За обрій криється
Зникає сонця коло,

Котиться колесом
Битим шляхом.
Підіймає крила ніч,
Злітає чорним птахом.

І тисячі зірок
Розсипалися небом,
У темряві пливуть
Над літнім степом.

Здається світ навкруг
Безкрайнім морем снів
І ти пірнаєш в них
Без зайвих слів.

Раптовим вихором
Здіймає пил
І гуркіт грому здригає землю...
Ти відчуваєш у повітрі
Присмак гіркого полину
Й запах дощу...
Злива...

Перетинає подих
Від розмаїтих барв смаку
І прохолоду срібніх крапель
Ти, відчуваючи яку,

У пригоршні береш води
Ідеш у ніч...
Змиває дощ твої сліди
Звичайна річ....