Он вони, знов спускаються

До мене вниз,

А ти не бачиш їх,

І то так прикро.

 

Он вони до мене граються

Та звуть у ліс...

І я втечу туди,

Ти мене викрив.

 

Ну то спробуй зрозумій

Божевільний мозок мій

Кричала -  може, поможи? Поможи?

 

Годі говорити про того, кого нема!

Годі говорити про того, кого нема!

Годі говорити про того, кого нема!

 

Прощавай, бо я іду до них

Вони ж як я, не знають холоду,

Не знають міри.

Не читай сумних без мене книг.

Журба моя, то зветься голодом,

Потреба віри.

 

Ну то спробуй зрозумій

Божевільний мозок мій

Кричала - може, поможи? Поможи?

Годі говорити про того, кого нема!

Годі говорити про того, кого нема!

Годі говорити про того, кого нема!

Більше нема!

 

Не довіряй болю

Не довіряй сльозам

Кажеш, я дам тобі волі

Ну хто тобі це сказав?