Ты помнишь, как это было всё, как это всё было
В голове туман обрезает крылья нам, зачем никто не знает
Пусть нас спросят, и может кто-то скажет,
Ведь никто не будет никогда молчать
Когда есть что сказать
А мы будем мирно спать, тихо спать
И не будем мы мешать
Чёрное с белым, этим мелом мы напишем смело
Серая стена нам поможет в этом, я не знаю, может где-то
Я увижу, как он дарит им мечты, для кого это - пыль
Ну а для них - это цветы
И всегда, в ответ на наш вопрос будет звучать тишина, тишина
Как жаль, но я не узнаю никогда, зачем звучали слова…

Того, кого не стоило бы ждать
О том, о ком, не стоило бы плакать
Он нам дарит облака
Как жаль, только там где нет меня…

А тихо падает на землю снег, будто бы белый ангел
Распустил крылья и машет ими, машет ими
Кто же ты Скажи мне, я хочу знать
А я давно мечтал, как ты, в небесах летать
Бродить по облакам, рисовать на небе сны
И звёзды ночью мне расскажут свои тайны
И нежно пропоёт колыбельную луна мне
И я увижу тебя рядом в своём сне
Где же ты, где Скажи мне, где, где, где
Я искал тебя в небе, на земле, огне, даже в воде
И как всегда, в ответ на мой вопрос опять тишина, тишина
Как жаль, но я не узнаю никогда
Зачем звучали слова…

Того, кого не стоило бы ждать
О том, о ком, не стоило бы плакать
Он нам дарит облака
Как жаль, только там где нет меня…

Ни шагу назад, мои глаза, смотрят в небо, в облака
Я слышу шёпот дождя, скоро придет весна
Я знаю, принесёт она тепло
А ночью, вечером, в любое время суток
Постучит тебе в окно и скажет «Здравствуй!»
Не гони меня, мои ветра для тебя, их дарю тебе я…
Эй, стой, стой, я тебе не верю
Лист теперь жёлтый, был вчера зелёный, завтра будет серый
Ты ответь мне, зачем сегодня мне твои ветра
Они нужны были мне вчера
И как всегда, в ответ на мой вопрос опять тишина
И почему, не узнаю никогда я…

Того, кого не стоило бы ждать
О том, о ком, не стоило бы плакать
Он нам дарит облака
Как жаль, только там где нет меня…
---- ----
Навіщо Звучать Наші Слова

Ти пам'ятаєш, як це було все, як це все було
В голові туман обрізає крила нам, навіщо ніхто не знає
Нехай нас запитають, і може хтось скаже,
Адже ніхто не буде ніколи мовчати
Коли є що сказати
А ми будемо мирно спати, тихо спати
І не будемо ми заважати
Чорне з білим, цим крейдою ми напишемо сміливо
Сіра стіна нам допоможе в цьому, я не знаю, може десь
Я побачу, як він дарує їм мрії, для кого це - пил
Ну а для них - це квіти
І завжди, у відповідь на наше питання буде звучати тиша, тиша
Як шкода, але я не впізнаю ніколи, навіщо звучали слова ...

Того, кого не варто було б чекати
Про те, про кого, не варто було б плакати
Він нам дарує хмари
Як шкода, тільки там де немає мене ...

А тихо падає на землю сніг, нібито білий ангел
Розпустив крила і махає ними, махає ними
Хто ж ти Скажи мені, я хочу знати
А я давно мріяв, як ти, в небесах літати
Бродити по хмарах, малювати на небі сни
І зірки вночі мені розкажуть свої таємниці
І ніжно проспіває колискову місяць мені
І я побачу тебе поруч у своєму сні
Де ж ти, де Скажи мені, де, де, де
Я шукав тебе в небі, на землі, вогні, навіть у воді
І як завжди, у відповідь на моє запитання знову тиша, тиша
Як шкода, але я не впізнаю ніколи
Навіщо звучали слова ...

Того, кого не варто було б чекати
Про те, про кого, не варто було б плакати
Він нам дарує хмари
Як шкода, тільки там де немає мене ...

Ні кроку назад, мої очі, дивляться в небо, в хмари
Я чую шепіт дощу, скоро прийде весна
Я знаю, принесе вона тепло
А вночі, ввечері, в будь-який час доби
Постукає тобі у вікно і скаже «Здрастуй!»
Не жени мене, мої вітру для тебе, їх дарую тобі я ...
Гей, стій, стій, я тобі не вірю
Лист тепер жовтий, був вчора зелений, завтра буде сірий
Ти відповідай мені, навіщо сьогодні мені твої вітру
Вони потрібні були мені вчора
І як завжди, у відповідь на моє запит