...Крізь скрегіт мечів
 Та плями ворожої крові;
 Крізь полум’я бою
 Та поранених стогін -
 Скинь примару, зупинись!
 Бо ти вже мертвий, воїн!..

 Отямся й зброю опусти
 Стомленою рукою;
 Озирнись! -
 Валькірії вже за тобою!

 А поле вкривають ворожі трупи,
 Налякані очі їх - воронам їжа.
 Чуєш? - ріг гуде... тебе зве!
 Й тиша... тиша...

 Не б’ється твоє серце,
 Бо крові в жилах не лишилось...
 Бліде обличчя...
 Але життя посмерті не спинилось!

 Ти міст пройшов й відкрились брами
 До залу зі списів та щитів...
 Своєю зброєю ти зміцниш його стіни
 До дня важливішої з битв.

 Дивись! - встають з-за лав могутні вої
 Та келихи свої підносять вгору...
 Ось - пращури твої тебе впізнали.
 Ось - Одноокий зве до свого столу.

 Запрошують зайняти своє місце,
 Бо честь тобі була за життя дорожче.
 Ходи до них, хоробрий білий Воїн!
 (Дух - сталь, міць - полум’я, лють - вовча).