Цей білий сніг дику гору обліг,
Навіть сліду тут нема.
Безлюдне, неначе, царство,
А царюю я сама.
І завиває вітер пурга в серці зла.
Стримати в собі силу не змогла.

То схаменись, то доведи
Ти хороша, і буде так завжди.
Сховай свій дар в душі на дно.
Вже все одно!

Все одно! Все одно!
На волю шугне воно.
Все одно! Все одно!
Я здалася вже давно.
Хай женуть! Хай цураються!
Хай кругом зима...
Та холоду я не лякаюся!

На відстані всі речі 
Малесенькі немов
Страхи мої безодні
Не вернуться ізнов.

Сама собі я покажу,
Що вільна перейти межу.
Добро і зло, їх тут нема.
Нема...

Все одно! Все одно!
Я і вітер, і небеса.
Все одно! Все одно!
Умре в очах сльоза.
Це мій дім, тут лишаюся.
Хай кругом зима...

Хай сила рине в землю, так бажаю я.
Як віхола заклубочиться хай душа моя.
Я починаю розуміти, це вже край.
Немає вороття... Колишнє прощавай!

Все одно! Все одно!
Я заграю немов зоря.
Все одно! Все одно!
Навік змінилась я.
Ось мій світ! Тут лишаюся!
Хай кругом зима...
Та холоду я не лякаюся.