"А світ - вертеп.
Кажу я з гіркотою: цей світ - вертеп. 
І, мабуть, що найважче - у ньому залишатися собою, від перших днів своїх і до останніх не бути ні актором, ні суфлером, ні лялькою на пальчиках облудних, а лиш собою кожної години, а лиш собою кожної хвилини, з лицем одвертим твердо йти на кін..."

[Із поеми  Григорія Чубая «Вертеп»]

Хочемо правди. 
Хочемо правди. 
Хочемо правди.

Танцюй зі мною, брате, танцюй.
Нехай цей танець і востаннє.
Танцюй зі мною, брате.
Танцюй зі мною...

Хай навіть сніг, перед тим як
Падати на нашу землю,
Бачить її через приціл.
Я танцюватиму з тобою
Чи не вперше й може - востаннє.
Брате, танцюй зі мною...

На вулицях наших гір,
Не знімаючи рушниці з твого плеча,
Не відмовляй мені, брате, не відмовляй.
Танцюй зі мною, танцюй.

Танцюй зі мною, брате, танцюй.
Нехай цей танець і востаннє.
Брате.
Танцюй зі мною, брате. 
Брате...