Я зробила йому паперового лебедя. 
Відкрила долоню. Поклала. Тримай.
З папірця на якому дряпала римами,
Всі відчуття. Майже весь всесвіт. Біжу. Прощавай.
Можливо до зустрічі. Аякже. Побачимось.
Просто пора. Просто трамвай. 
Тільки не згуби мого світу,
Він в твоїх руках. І крил не зламай. 
Всього лиш папір, а майже душа. 
Всього лиш слова, літери і інтонації. 
У вселюдному світі все надто без значення.
Все надто знецінилось. Геть часу нема.
Не картай мене сумнівом. Не вимірюй
Моєї душі. Вона надто важка. 
Зовсім не грами. 
Занадто багато в собі принесла.
Та для тебе легка. Тебе не обтяжую. 
Тобі не розкажу. Лиш щирість і пташка.
Ти просто печеш мене. Тобою я тішуся. 
У римах для себе візьми дрібку щастя.
А хочеш, візьми мої два крила…

© Христина Сирова