Вагалась довго, таки надумала.
Набрала номер – рука тремтить.
Багато часу, як ми не бачились.
Нас ділить простір.  Душа болить...
І з болем  чую знайомий голос.
А за вікном дощі ідуть.
"Яка погода?" ти запитаєш
"І чи заскучила хоча б чуть – чуть?"

Приспів:
А у Мілані тепер дощі
Такі самі, як і у Львові.
Та почуття уже не ті.
Усе чуже... І люди нові.
А у Мілані тепер дощі
Такі самі, як і у Львові.
Та почуття уже не ті.
Усе чуже... І люди нові.

Тамую жаль свій глибоко в грудях,
Проте відчуєш його і ти.
І запитаєш, чи повернуся,
І чи отримую твої листи.
Звучало довго пусте мовчання,
Яке сказало за мене все.
Це не дощі ідуть в Мілані,
Це мої сльози... Були і є.